Тянет не важно Батарейки хватает километров на 30 При подъеме на балашовский мост, скорость падает вдвое Хотя разгон с места, с 0 до 12 практически мгновенно
Всім привіт! Пост про... Війна нас змінила... А в мене історія майже тільки що вийшла, нічого особливого, але вона мене щось зачепила так, особливо коли ти не звик до такого відношення від чужої випадкової людини, я ледь стримав сльозу... Іду по вулиці, зі своїми думками, мабуть не з самим радісним обличчям, і тут бабуся іде назустріч, я її особо і не помітив, а вона із посмішкою голосно так мені: Доброго дня !!! Чого зажурилися, чого ?!!! А ну посміхниться, швидко! Все буде добре, я Вам кажу ! І достає з пакету цукерку і дає мені! Я не можу, передати почуття котрі я відчув під час такої невеличкої позитивної хвилини, мабуть навіть емоційної допомоги від сторонньої людини... котра шла по своїх справах, та вирішила зробити приємне... Аж настрій трохи піднявся, а ще я не можу звикнути що тут не рідко тобі на вулиці стороння людина може сказати просто Доброго ранку! Таке уявлення що тут люди трохи інші, більш добріші. Я і раніше був сентиментальною людиною, а зараз ще більше, на будь яку допомогу реагую з тримтячим голосом коли кажу слова подяки. Але ця бабуся сьогодні реально зробила роботу психолога... і помогла зрозуміти в черговий раз що добро на світі є, і воно обов'язково переможе, і Україна переможе 100%, я та всі переселенці все ж таки повернемся з родинами до своїх домівок (нажаль багато кому вже і нікуди повертатися, но все відбудується), будемо прибирати та відбудовувати свої міста та селища.
Добрый вечер. На той неделе возвращался домой. Что-то бахнуло. Удар в ногу и каску. На этом фоне не удерживаю равновесие и лечу грудной клеткой на угол бордюра, броник полностью погасил удар. Но...
Карповые спомбы с гранатами: https://www.reddit.com/r/UkraineWar.../?utm_source=share&utm_medium=web2x&context=3
Доброго вечора, ми з України! Ледь витримав, точніше не зовсім витримав, дав коштів (десь 3/4 від вартості) хлопцям на приціл для одного з снайперів (зараз є потреба в двох прицілах та двох глушниках), дівчина адміністратор так дякувала... Кажу їй велике дякую то зайве, нажаль часто як хотілось би не можу допомогати, а ось є одне побажання, якщо щось з цього всього (стоїть декілька коробок з прицілами та глушниками та очами вказую на них), поїде в Харків... І тут голос в мене починає тримтіти, губи завертаються, кажу що сентиментальним став, не можу чітко сказати... побажання таке в мене, якщо щось поїде на Харків або область: нехай валить їх пачками... А вона каже якраз один комплект поїде до Харкова, я йому обов'язково передам і в цей час... Дівчина обняла, знову подякувала, а я поки був в неї в обімаймах, прибрав одну сльозу та глибоко вздохнув... Ось така історія...
